18 июля
|
|
º
|
USD 27,03
RUB 0,46
EUR 28,90

​Львів. Трамвайчик. Частина четверта.

351
0
​Львів. Трамвайчик. Частина четверта.: фото
Львівський трамвай це... Це фрагменти нетипового побуту, нетипових діалогів, нетипових цін. Квиток за 2 гривні дорослий, 1 гривню - пільговий. У будь-якому напрямку. Квитки можна придбати у водія під час зупинки або у спеціальних касах. Зазвичай гроші передають просто через пасажирів. "Передайте решту з 5 гивень." "Будь ласка, за два квитки доросл.і" І такі собі телеграфні струмки паперових купюр і коротких повідомлень. Туди-назад. Туди-назад. Наче трамвайний вай-фай. Потім квиток треба прокомпостувати. А далі - насолоджуйся краєвидами старого міста. Слухай розумну музику. Чому розумну? Ні, від неї не додається кілобайт IQ. Проте і не забирається. Це точно. Пісні переважно українських виконавців, але вони так органічно вписуються в розуміння того, хто ти і з якого тіста, що поволі з тебе сходить урбаністичний шкурлат заклопотаності, зарозумілості і відчаю. Ніби знімаєш отой мундир повної боєготовності і обороноздатності. Ти знову уразливий, здатний відчувати напівсмаки і напіввідтінки. Справжня музика сповідає. Це її основне призначення. 

А потім вам запропонують усиновити дитинку, подарувати дім знедоленому маленькому сердечку. То соціальна реклама, записана на плівку. А потім ви помічаєте, що літні люди тут ніколи не їздять стоячи, і жінки, і дівчата. Якось так. І стане сумно. А потім нарешті трошки оговтавшись, ви будете оглядатись у пошуках контролера. А вам скажуть, що їх нема. Тобто як, вони є, і фізично, і формально, і можуть зайти на будь-якій зупинці. Але за 7 днів і наших 20 проїздів у трамваї контролер так і не з'явився. "Отже якщо не заплатити, то цілком ймовірно, що ніхто й не помітить?!" "Так", - відповіли нам. Але все одно всі платять. Оті жалюгідні 2 гривні. Бо вони не розуміють, чому ж НЕ платити. Бо вони знають, що порядок починається з кожного. І знову стане сумно. А потім зав'яжеться розмова. Про все. Про них. Про нас. Про війну. Про мир. А ще вони дуже радіють, якщо вам подобається їх місто. Казатимуть, що воно в них має уповільнений ритм, тому не таке сучасне й динамічне, як інші. Проте вони мають чим пишатись, чим здивувати найпримхливішого туриста. За цілий тиждень ми так і не виходили усих місцевих легенд. І жага лише зросла, як від ковтка води після довготривалої засухи. Голова ходила обертом від вражень, від откровень, від аромату кави, від соборів і костелів, від багатомовного вуличногоо гомону. Так, вони далеко від забрендованості, хоча бутіків там - хоч греблю гати. Вони не схиблені на вуличних дефіле, і справа не в бруківках, в яких повідлітали б усі підбори. Матеріальне й блискуче не стало власною назвою їх життєвих цінностей. Тому вони співають гуртом прямо на вулицях, не соромлячись, а в трамваях поступаються місцем, не задумуючись. Вони не агресивні - ні на зупинках, ні в чергах, ні в переповнених трамвайчиках. Тому вони знають, яку Україну вони захищають... і від кого. Але найдивовижніше те, що вони цим всим готові поділитись, від усього свого щирого українського серця.

Автор: Павлина Туменко
комментарии к заметке
Пока комментариев нет. Будьте первым!
Для того чтобы комментировать зарегистрируйтесь и войдите